азка про податки
“ой веч≥р був звичайн≥с≥ньким. ¬асилько виконав домашнЇ завданн¤ ≥, ¤к
завжди, вз¤вши велику книжку казок, п≥д≥йшов до татка. ¬асилько дуже любив
читати казки. ј ще б≥льше йому подобалос¤ читати њх разом з татом.
’лопчик ув≥йшов до к≥мнати ≥ побачив батька, ¤кий зосереджено працював
за столом.
Ч ¬и не дуже зайн¤т≥? Ч звернувс¤ ¬асилько до нього. Ч ƒавайте почитаЇмо
казку.
Ч Ќа жаль, синку, зараз ¤ зайн¤тий. јле ти можеш допомогти мен≥. ≤з цього
все й почалос¤... якби ¬асилько просто с≥в у кр≥сло й почав читати казку,
не трапилос¤ б тих надзвичайних пригод. јле в≥н запитав:
Ч ј що ¬и робите, тату?
Ч –облю дуже важливу справу, Ч в≥д≥рвавши оч≥ в≥д паперу, тато серйозно
погл¤нув на сина й загадково додав:
Ч «аповнюю Ђдекларац≥ю про доходиї. ¬асилько зац≥кавлено подививс¤ на
батька.
Ч ѕо¤сн≥ть, що це?
Ч √аразд, с≥дай ≥ слухай.
’лопчик зручно вмостивс¤ у кр≥сл≥ навпроти тата.
Ч –озум≥Їш, Ч почав розпов≥дь тато, Ч у кожноњ людини Ї Ѕатьк≥вщина Ч
це та крањна, держава, у ¤к≥й вона народилас¤. ћи з тобою народилис¤ в
”крањн≥, ≥ ми Ч громад¤ни ц≥Їњ крањни. ј кожен громад¤нин, кожна доросла
людина, ¤ка працюЇ, мусить в≥ддавати частку заробленого своњй держав≥.
÷¤ частка зароб≥тку зветьс¤ податком.
Ч ¬и хочете сказати, що ви з мамою теж в≥ддаЇте комусь частину свого зароб≥тку?
јле ж на ц≥ грош≥ можна було б купити ≥грашки, цукерки, книжки...
Ч «ачекай, синку. √рош≥, ¤к≥ ми в≥ддаЇмо держав≥, н≥куди не зникають.
¬они витрачаютьс¤ на дуже важлив≥ справи. —трашно нав≥ть у¤вити, що колись
люди перестали б сплачувати податки. ƒит¤ч≥ садочки й школи закриютьс¤.
Ќе буде л≥карень, б≥бл≥отек. Ќа вулиц¤х буде безлад, бо не буде м≥л≥ц≥њ.
ј наш≥й держав≥ загрожуватимуть вороги, бо не буде м≥цноњ арм≥њ.
Ч ј це ж чому њх не буде? Ч запитав ¬асилько.
Ч Ѕо люди, ¤к≥ в них працюють, служать, н≥чого не виробл¤ють ≥ не продають.
“и ж знаЇш, що вчитель вчить, л≥кар л≥куЇ, воњн ≥ м≥л≥ц≥онер Ч захищають.
ј ось фабрики, заводи, ферми, приватн≥ п≥дприЇмц≥ ≥ виробл¤ють р≥зноман≥тну
продукц≥ю, ≥ продають њњ. „астину зароблених грошей Ч податок Ч вони сплачують
до державноњ скарбниц≥, ¤ку називають бюджетом. ќтже, бюджет Ч це н≥би
гаманець, у ¤кому держава збер≥гаЇ своњ грош≥. « бюджету отримують грош≥
пенс≥онери, вчител≥, л≥кар≥, в≥йськов≥, м≥л≥ц≥онери, науковц≥ та державн≥
службовц≥. “акож отримують допомогу д≥ти-сироти, ≥нвал≥ди, багатод≥тн≥
с≥м'њ, тобто люди, ¤к≥ за в≥ком або за певних обставин працювати не можуть.
ƒержава зобов'¤зана допомагати таким люд¤м. ј обов'¤зок кожного громад¤нина
Ч допомогти держав≥ в ц≥й справ≥. —под≥ваюсь, ти все зрозум≥в, синку?
¬асильков≥ хот≥лос¤ сказати, що в≥н зрозум≥в усе, але це було не зовс≥м
так.
Ч Ќ≥чого, це й справд≥ складно дл¤ маленького хлопчика. я по¤сню тоб≥
пот≥м, коли п≥дростеш. Ќа добран≥ч, ¬асильку! «автра ми обов'¤зково почитаЇмо
з тобою казку.
Ќав≥ть у л≥жку ¬асилько н≥¤к не м≥г заспокоњтись. –озпов≥дь батька не
виходила з голови. ¬≥н хот≥в зрозум≥ти все зараз. ≤ подумав, що йому це
вдалос¤ б, ¤кби не хот≥лос¤ так спати.
–аптом почувс¤ ¤кийсь шерх≥т. ¬асилько аж здригнувс¤. ¬≥н пов≥льно розплющив
оч≥ ≥ побачив дивного чолов≥чка.
Ч Ќе б≥йс¤, Ч сказав той. Ч я н≥чого поганого тоб≥ не зроблю.
Ч ’то ти? Ч спитав ¬асилько.
Ч ”с≥ зовуть мене Ќишпорка. я живу в казковому л≥с≥. ј сюди ¤ прийшов,
бо мен≥ потр≥бна допомога хлопчика, ¤кий любив би казки й погодивс¤ б
мен≥ допомогти.
Ч я дуже люблю казки! Ч схвильовано озвавс¤ ¬асилько. Ч ј що треба робити?
Ч ћен≥ потр≥бен хоробрий хлопчик, ¤кий не боњтьс¤ чаклун≥в ≥ пригод. “и
такий?
Ч √адаю, так. я дуже полюбл¤ю р≥зноман≥тн≥ пригоди й чаклунства.
Ч “од≥ в≥зьми мене за руку, заплющ оч≥, у¤ви соб≥ др≥мучий л≥с. ≤ ход≥мо
з≥ мною.
”се навкруги закружл¤ло, замерехт≥ло, ≥ ¬асилько полет≥в кудись, тримаючись
за руку Ќишпорки.
Ч –озплющ оч≥, Ч почув ¬асилько. –озплющивши њх, в≥н подививс¤ навкруги
Ч усе було так, ¤к в≥н соб≥ й у¤вл¤в. ÷е був густелезний, непрогл¤дний
л≥с, а попереду звивалась стежка, вимощена син≥м кам≥нн¤м.
Ч ’од≥мо дал≥, Ч запропонував Ќишпорка. ≤, вз¤вшись за руки, вони п≥шли
дал≥ Ч назустр≥ч таЇмничим пригодам. Ќеподал≥к ¬асилько побачив величезне
дерево, а в ньому (о, диво!) Ч хатинку.
Ч ÷е м≥й д≥м, Ч сказав Ќишпорка. Ч ƒавай перепочинемо, ≥ ¤ розпов≥м тоб≥,
що трапилос¤ в нашому царств≥. ¬они ув≥йшли до хатинки ≥, вмостившись
на другому поверс≥, почали пити чай з м'¤ти. Ќишпорка в≥дпив з великоњ
чашки ≥ став розпов≥дати.
Ч ”с≥ зв≥р≥ нашого царства завжди були дуже добр≥ й весел≥. “ут завше
панували рад≥сть ≥ см≥х. јле нещодавно зв≥дк≥л¤сь з'¤вивс¤ прибулець ≥
оселивс¤ на околиц≥ нашого л≥су. ќдразу ж усе почало зм≥нюватис¤. ” л≥с≥
б≥льше не чути см≥ху, ус≥ розбрелис¤ по своњх дом≥вках. ј серед зв≥р≥в
запанувала жад≥бн≥сть. ÷е дуже стурбувало мене, ≥ ¤ захот≥в роз≥братис¤,
в чому ж тут р≥ч. јле вс≥, до кого ¤ звертавс¤, не хот≥ли й чути мене
≥ зачин¤ли перед≥ мною двер≥.
я подумав, що все ¤кось пов'¤зано з прибульцем, ≥ вир≥шив з'¤сувати це.
ѕ≥шов до його замку (в≥н теж з'¤вивс¤ раптово), але дорогою зустр≥в маленьких
мишен¤т, ¤к≥ саме т≥кали зв≥дти. ¬≥д них ¤ д≥знавс¤, що прибулець Ч страшний
чаклун «агребун. ¬≥н зачаклував наш л≥с, зробивши майже вс≥х його мешканц≥в
жад≥бними, ¤к ≥ в≥н сам.
«в≥льнити в≥д чар≥в може ¤кийсь чар≥вний предмет, ¤кий «агребун ховаЇ
в найвищ≥й ≥ неприступн≥й башт≥ свого замку. јле д≥статис¤ до нього казков≥
героњ не можуть. —аме тому мен≥ потр≥бен ти, хто не боњтьс¤ чаклунств
≥ пригод.
Ч я готовий, Ч сказав ¬асилько, хоча йому й було страшнувато. ¬они допили
чай ≥ знову п≥шли т≥Їю ж стежкою. –аптом неподал≥к почувс¤ гом≥н. ¬они
п≥шли на нього ≥ вийшли на гал¤вину, де побачили трьох брудних створ≥нь,
що бовталис¤ в багнюц≥. ѕ≥д≥йшовши ближче, Ќишпорка скрикнув:
Ч Ќевже це учн≥ нашоњ л≥совоњ школи?! “а це ж лисен¤, њжачок ≥ порос¤тко.
’лопц≥, невже ви не знаЇте, що цього робити не можна, ≥ чому це ви не
в школ≥?
Ч ћи знаЇмо, але б≥льше нема чого робити, бо школу зачинено ≥ нам н≥куди
под≥тис¤.
Ч ј чому зачинено? Ч спитав ¬асилько.
Ч Ќаша вчителька пан≥ —ова сказали, що це через в≥дсутн≥сть кошт≥в. Ќ≥хто
не хоче утримувати школу.
Ч ” цьому треба роз≥братис¤, Ч сказав Ќишпорка. ≤ вони п≥шли до школи.
Ч я теж вчивс¤ у ц≥й школ≥, Ч зауважив в≥н. Ч “ам завжди було ц≥каво й
весело.
Ќезабаром друз≥ вийшли на гал¤вину б≥л¤ струмка, де ¬асилько побачив ще
б≥льше дерево з дверима та в≥кнами.
Ч ЂЎколаї, Ч прочитав в≥н вив≥ску ≥ здивовано огл¤нув незвичайну буд≥влю.
ƒвер≥ ≥ в≥кна зачинен≥ й замкнен≥. —ходи стерлис¤. ¬ив≥ска покосилась...
Ч –ан≥ше тут було таки весел≥ше, Ч сумно з≥тхнув Ќишпорка. ƒвер≥ на другому
поверс≥ з≥ скрипом в≥дчинились, ≥ на балкон вийшла пан≥ —ова.
Ч ƒобрий день, пан≥ —ово! ј це м≥й новий друг Ч ¬асилько.
Ч ¬≥таю вас. ƒавно вже ¤ не чула тут дит¤чих голос≥в. “а ви вже, напевно,
знаЇте, що школа зб≥дн≥ла. я не можу купити учн¤м н≥ нових п≥дручник≥в,
н≥ парт. —першу б≥бл≥отеку довелос¤ замкнути, а пот≥м ≥ школу, бо немаЇ
кошт≥в на њх утриманн¤, на св≥тло, воду. ј мен≥ вже другий м≥с¤ць не виплачують
зароб≥тну плату. “ому ¤ в≥дправила учн≥в додому, на вимушен≥ кан≥кули.
Ч ј коли ж зак≥нчатьс¤ ц≥ кан≥кули? Ч запитав ¬асилько.
Ч я не знаю, Ч в≥дпов≥ла пан≥ —ова. Ч –ан≥ше ми отримували кошти вчасно,
але зараз нам кажуть, що њх немаЇ, бо вс≥ стали жад≥бними, ≥ н≥хто не
хоче в≥ддавати частину заробленого на утриманн¤ школи.
Ч ƒесь ¤ вже це чув, Ч подумав ¬асилько. ј —ова продовжувала дал≥:
Ч «араз ¤ йду найматис¤ на роботу до Ѕобра. я чула, що йому потр≥бен бухгалтер,
щоб робити розрахунки. ћен≥ зараз дуже потр≥бн≥ грош≥ дл¤ моњх д≥точок.
Ќаш≥ героњ попрощалис¤ з —овою й п≥шли дал≥. ≤ т≥льки-но вони вийшли на
узл≥сс¤, ¤к побачили «айчиху з мал¤тами. —ид¤чи на пеньку, вона г≥рко
плакала.
Ч ўо трапилось? Ч запитав ¬асилько. «айчиха втерла сльози й погл¤нула
на нього своњми великими сумними очима.
Ч ” мене немаЇ ст≥льки грошей, щоб прогодувати њх, Ч в≥дпов≥ла вона, показуючи
на своњх в≥сьмох д≥точок.
Ч –ан≥ше нам надавали допомогу, а тепер в≥дпов≥дають: ЂЌемаЇ кошт≥вї Ч
ус≥ стали жад≥бними. Ѕатечко наш п≥шов десь п≥дробити, а ¤ оце сиджу тут
≥ н≥¤к не можу њх заспокоњти.
Ч ј чому ¬и не в≥ддаЇте њх до дит¤чого садка? Ч спитав Ќишпорка.
Ч я вже намагалас¤, Ч в≥дпов≥ла «айчиха, Ч але мен≥ сказали, що його закрито
за браком кошт≥в.
Ч ÷е мен≥ дуже щось нагадуЇ, Ч знову подумав ¬асилько. ¬они, ¤к могли,
заспокоњли зайчиху ≥, в≥ддавши трохи своњх припас≥в малюкам, п≥шли дал≥
стежкою ≥з синього каменю вглиб л≥су. Ќавкруги був чудовий краЇвид, ≥
н≥¤к не в≥рилос¤, що тут може статис¤ щось лихе. ƒруз≥ милувалис¤ цим
дивовижним пейзажем ≥ так захопилис¤ ним, що одразу й не пом≥тили попереду
машину швидкоњ допомоги. “а п≥д≥йшовши ближче, вони побачили б≥л¤ нењ
засмученого вод≥¤ „аплю, ¤кий раз по раз т¤жко з≥тхав ≥, з усього було
видно, дуже нервувавс¤.
Ч ≤ тут б≥да, Ч промовив Ќишпорка.
¬они п≥д≥йшли до „апл≥ й запитали, що трапилос¤.
Ч “а ж бачите, не маю бензину, щоб перевозити хворих, Ч в≥дпов≥в в≥н.
Ч ѕан≥ Ћисиц¤ п≥двернули лапку й не можуть сам≥ д≥статис¤ до л≥карн≥.
ј ¤ не можу кинути тут свою машину. ќт ¤кби ви...
Ч јвжеж! ƒопоможемо, ¬асильку?
Ч √аразд! Ч в≥дпов≥в хлопчик.
≤ друз≥, ¤к т≥льки б≥долашна пан≥ Ћисиц¤ вмостилас¤ на ношах, хутенько
понесли њњ у б≥к л≥карн≥. „ерез ¤кийсь час вони д≥сталис¤ до нењ. Ќазустр≥ч
виповзла пан≥ «м≥¤ Ч л≥кар.
Ч Ќу, що тут у нас? Ч запитала вона.
Ч “а ось пан≥ Ћисиц¤ п≥двернули лапку, а ваша ЂЎвидка допомогаї стоњть
он там, серед л≥су, без бензину. Ќу що це таке? Ч здивувавс¤ ¬асилько.
Ч о¤тьс¤ й справд≥ ¤к≥сь дивн≥ реч≥, Ч в≥дпов≥ла пан≥ «м≥¤. Ч ћи вже
не маЇмо кошт≥в на те, щоб робити операц≥њ, а тим б≥льше на бензин. Ѕоюс¤,
незабаром просто зачинимос¤. ј тод≥ вже й не знаю, що робитиметьс¤ у нашому
л≥с≥. « л≥карн≥ вже йдуть прац≥вники, бо не отримують зароб≥тну плату.
…дуть хто-куди, аби заробити грош≥ дл¤ своњх с≥мей. ≤ ¤, мабуть, невдовз≥
п≥ду до ¬едмед¤: допомагатиму йому хоч би з бджолами. …ому вже важко д≥ставати
мед ≥з дупел.
Ќишпорка ≥ зовс≥м пов≥сив носа.
Ч “реба швидше добратис¤ до цього кл¤того «агребуна, Ч сказав в≥н.
Ч Ѕезперечно! Ч додав ¬асилько. ¬≥н уже зрозум≥в, що тут коњтьс¤, але
дос≥ мовчав.
…дучи дал≥, вони вийшли до базару, де торгували стар≥ њжачихи. “ут Ќишпорка
з ¬асильком с≥ли перепочити та поњсти. ƒо них доносилис¤ голоси њжачих,
котр≥ жал≥лис¤ на те, що другий м≥с¤ць не отримують своњх пенс≥й.
Ч ќце так! Ч сумно з≥тхнув Ќишпорка. Ч ” нас н≥коли такого не було. ј
головне Ч ¤ н≥¤к не второпаю, чому це так.
Ч Ќедовго вже йому знущатис¤! Ч твердо сказав ¬асилько. Ч ћи виженемо
цього «агребуна. я знаю, що треба робити.
Ч Ѕудь-ласка, ¬асильку, вируч! ÷е можеш зробити т≥льки ти, ≥ н≥хто ≥нший!
Ќа тебе не под≥ють його чари. ј ми не можемо до нього наблизитис¤, бо
навколо його замку Ї невидима ст≥на, котра не пропускаЇ нас. √оловне,
щоб ти не зл¤кавс¤ ≥ був р≥шучим у своњх д≥¤х.
ўе трохи перепочили й п≥шли дал≥.
Ч ќсь-ось доберемос¤ до замку «агребуна, Ч сказав Ќишпорка. ≤ саме в цю
мить зв≥дк≥л¤сь згори на них раптом посипалис¤ сушен≥ гриби й гор≥хи.
Ч ќце так диво! Ч сплеснув руками ¬асилько.
Ч Ќ≥¤кого дива тут немаЇ, Ч заперечив Ќишпорка. Ч “аке останн≥м часом
трапл¤Їтьс¤. ј все тому, що через свою жад≥бн≥сть де¤к≥ зв≥р≥ ст≥льки
напихають у своњ комори вс¤коњ вс¤чини, що двер≥ не витримують. ÷ього
разу не витримали двер≥ в б≥лчин≥й комор≥. ќсь дивись, ¬асильку, Ч усе
добро опинилос¤ в болот≥ ≥ н≥кому в≥д нього не буде н≥¤коњ корист≥. ј
¤кби б≥лка под≥лилас¤ частиною, ≥ њй добре було б, ≥ ≥ншим користь. ÷е
все Ч чари злого «агребуна. ’од≥мо зв≥дси.
¬асилько був вражений тим, що побачив. …ому не в≥рилос¤, що в житт≥ це
можливо. ј ще в≥н думав про те, ¤к навчити казкових героњв жити так, ¤к
люди живуть. ¬т≥м, перш н≥ж це зробити, треба було знищити жад≥бного «агребуна.
Ќе встигли друз≥ перекинутис¤ й словом, ¤к знову почули шум. ¬≥н дужчав,
наростав, наближавс¤. ќсь уже можна роз≥брати й гуд≥нн¤ мотор≥в, шум крил,
безладне звучанн¤ людських голос≥в.
–аптом ≥з-за рогу вискочив автомоб≥ль, набитий пасажирами ≥ вс≥л¤ким добром:
кошиками, пакунками, ¤щичками. ”се це так швидко пронеслос¤ повз ¬асилька
й Ќишпорку, що вони не змогли добре розглед≥ти пасажир≥в, лише почули:
Ч Ўвидше, швидше!.. ќй, ¤кий жах!.. Ћишенько... Ўвидше! Ќаш≥ друз≥ перезирнулис¤,
не знаючи, ¤к це розум≥ти. “а ще б≥льша неспод≥ванка була попереду. ќзирнувшись
у той б≥к, зв≥дки вињхав автомоб≥ль, вони завмерли в≥д подиву. «давалос¤,
вс≥ мешканц≥ ¤коњсь частини казкового л≥су вир≥шили одночасно переселитись
≥ т¤гли ≥з собою все, що вважали ц≥нним.
¬они були так≥ нал¤кан≥ ≥ так посп≥шали, що хот≥лос¤ т≥кати разом з ними.
Ч ƒруз≥, що трапилось, чого ви так зл¤калис¤? Ч нарешт≥ запитав Ќишпорка
у зв≥р≥в, ¤к≥ саме проб≥гали повз нього. јле його н≥хто не почув. «в≥р≥
були аж надто вже зайн¤т≥ своњм. “а ¤кби й почули, все одно не зупинилис¤
б, бо дуже посп≥шали.
Ч ќй, ≥ дивн≥ ж реч≥ ко¤тьс¤ в цьому л≥с≥. Ќевже це теж ¤кесь чаклунство?
Ч вголос подумав ¬асилько. Ч ”с≥ зв≥р≥ сам≥ не своњ в≥д страху...
Ч я можу по¤снити, що сталос¤, Ч почувс¤ тоненький голосочок. ¬асилько
озирнувс¤.
Ч “а це ¤. –авлик. ѕогл¤ньте вниз.
Ч –авлику, друже, Ч зрад≥в Ќишпорка, Ч по¤сни нарешт≥, що трапилось.
Ч ќй, гадаю, ви все одно н≥чим не зможете зарадити. ≤з сус≥днього л≥су
на нас насуваЇтьс¤ вороже в≥йсько Ч ненажерлива гус≥нь. «в≥дти њњ прогнали,
та, ¤к в≥домо, у нашому л≥с≥ вже немаЇ такоњ арм≥њ, ¤к колись. “епер ворог
насуваЇтьс¤, знищуючи все, що зелен≥Ї. ј тварини не можуть жити без рослин.
“ому й т≥кають. “≥кати, звичайно, Ч безглуздо. јле ж вороже в≥йсько таке
велике, а наш л≥с такий беззахисний!
÷ього разу ¬асилько й не запитував, чому у б≥долах немаЇ арм≥њ ≥ хто у
цьому винен. ¬≥н знав, що житт¤ в казковому л≥с≥ Ђз≥псувалос¤ї п≥сл¤ того,
¤к жад≥бний «агребун зачаклував зв≥р≥в. ¬асилько також в≥дчував, що тепер
справд≥ т≥льки в≥д нього, маленького хлопчика, залежить, чи ≥снуватиме
й надал≥ цей чар≥вний л≥с. јдже тепер загроза постала не лише перед окремими
зв≥рами, а й дл¤ всього л≥су.
¬асилько захот≥в швидше д≥статис¤ до замку чаклуна. ≤ вони попрощалис¤
з –авликом. ƒруз≥, тепер уже б≥гом, продовжили св≥й шл¤х до замку «агребуна.
ƒоки б≥гли стежкою, ¬асилько пом≥тив, що л≥с почав темн≥шати, ≥ Ќишпорка
дедал≥ част≥ше озиравс¤ навкруги. ¬асилько зрозум≥в:
Ќишпорц≥ стаЇ бо¤зно. јле здивувавс¤, що йому самому ан≥тр≥шки не страшно.
ѕом≥тив також, що вже не чути н≥ щебету пташок, н≥ шелесту дерев. ”се
в≥щувало, що вони вже наблизилис¤ до кордону волод≥нь «агребуна.
Ч ѕогл¤нь, Ч сказав ¬асилько, Ч стежка вже не ≥з синього, а з чорного
каменю.
Ч ќтже, ми вже у волод≥нн¤х «агребуна, Ч зробив висновок Ќишпорка. ¬≥н
упов≥льнив ходу й почав важко дихати.
Ч ўо сталос¤, друже? Ч спитав ¬асилько.
Ч я не можу йти дал≥, Ч в≥дпов≥в Ќишпорка, Ч почала д≥¤ти чар≥вна ст≥на,
про ¤ку ¤ тоб≥ розпов≥дав ран≥ше. Ќа жаль, друже, не можу. ƒавай перепочинемо
й порадимось, що ти робитимеш у замку «агребуна.
—пинилис¤ б≥л¤ велетенського дерева. –озвели невеличке багатт¤ ≥, вечер¤ючи,
почали обговорювати своњ подальш≥ д≥њ.
Ч я мушу чекати тебе тут, Ч знову сумно сказав Ќишпорка. Ч ј що ж робитимеш
ти?
Ч √адаю, передус≥м треба знайти той чар≥вний предмет, ¤кий маЇ зв≥льнити
вас в≥д чар≥в «агребуна. ћоже, справд≥, без нього «агребун н≥чого не зможе
вд≥¤ти проти мене? ј пот≥м ви почнете нове житт¤ в цьому чар≥вному л≥с≥.
Ч √од≥. “и переможеш! “≥льки треба швидше йти, бо вже сутен≥Ї, Ч сказав
Ќишпорка.
Ч ћаЇш рац≥ю!
¬асилько вз¤в ≥з собою трохи њж≥ й поб≥г дал≥ стежкою з чорного каменю.
«годом в≥н побачив башти замку «агребуна, що нагадували неймов≥рних розм≥р≥в
мухомори. ’лопчик огидливо зморщивс¤: не зал¤каЇш своњми мухоморами!
Ќарешт≥ в≥н вийшов до вор≥т замку. Ќа диво, вони були в≥дчинен≥. Ќапевно,
думаЇ, що йому не потр≥бно зачин¤ти ворота: бо все одно н≥хто з мешканц≥в
л≥су не зможе до них наблизитис¤, Ч подумав ¬асилько. Ч ÷е дуже добре
дл¤ мене. «араз головне Ч пробратис¤ до замку непом≥ченим.
≤ ¬асилько почав обережно крастис¤ вглиб замку, до найвищоњ башти.
Ч Ќапевно, це тут, Ч подумав в≥н, побачивши маленьк≥ двер≥ на сам≥с≥ньк≥й
вершин≥ башти. Ќа ¤кусь мить перехопило дух Ч двер≥ замкнут≥! «авагавс¤,
чи зможе знайти ключ. “а двер≥ в≥дчинились одразу, т≥льки-но хлопчик торкнувс¤
њх. ¬асилько з рад≥стю пересв≥дчивс¤, що на нього не д≥ють чари «агребуна.
«айшовши до к≥мнати, ¬асилько розчаровано озирнувс¤: тут сто¤ла лише звичайна
скрин¤, ≥ жодних чар≥вних предмет≥в не було. “а скрин¤ лише на перший
погл¤д була звичайною. —терши з нењ пилюку, хлопчик прочитав: ЂЅёƒ∆≈“ї.
¬≥д радост≥ в≥н аж п≥дскочив, нарешт≥ в≥н зрозум≥в усе. «агребун вкрав
у л≥сових мешканц≥в цю чар≥вну скриню, њх бюджет. ¬≥н зачаклував њх так,
що вони стали жад≥бними й забули, ¤к жили до цього, забули про податки
й бюджет. якщо повернути њм цю скриню, все буде, ¤к ≥ ран≥ше. ¬асилько
ледве п≥дн¤в њњ ≥ почав спускатис¤ вниз. ¬ийшовши на майдан, в≥н поставив
њњ, щоб перепочити. ≤ тут почув пронизливий, скрипучий голос.
Ч ’то ти такий? ўо робиш? як посм≥в ув≥йти до мене? Ќа диво, ¬асилько
зовс≥м не зл¤кавс¤. Ќавпаки, в≥дчув, ¤к його переповнюЇ хоробр≥сть.
Ч ј хто ти такий? Ч см≥ливо запитав в≥н. Ч ¬иходь сюди, покажис¤!
Ч я Ч гр≥зний ≥ могутн≥й чаклун. ћен≥ не треба до тебе виходити, бо ¤
≥ так з тобою справлюс¤. јле сьогодн≥ ¤ добрий, тому вийду до тебе.
≤з дверей ≥ншоњ башти викотилось ¤кесь маленьке, жалюг≥дне створ≥нн¤.
¬оно було схоже на жабу.
Ч “о це ти Ч гр≥зний ≥ могутн≥й чаклун?! Ч здивовано скрикнув ¬асилько.
Ч –ано рад≥Їш, Ч погрозливо в≥дказав чаклун. Ч «араз ¤ перетворю тебе
на мухомора. Ч ¬≥н почав водити руками, шепот≥ти й заплющив оч≥. јле спливав
час, а н≥чого не в≥дбувалос¤.
Ч √аразд, ¤ не можу тебе просто так зачаклувати, бо ти Ч людина. јле ти
не з≥йдеш з цього м≥сц¤, доки не в≥дгадаЇш моњ три загадки. ≤ ¤кщо ти
не в≥дпов≥си на них, то ¤ зможу зачаклувати тебе. “и вже н≥коли не повернешс¤
додому.
Ч ѕочинай, Ч впевнено сказав ¬асилько.
Ч ќсь мо¤ перша загадка: хто такий громад¤нин?
Ч ÷е не важко, Ч в≥дпов≥в ¬асилько. Ч √ромад¤нин Ч це кожна людина, ¤ка
живе у своњй крањн≥. ј зв≥р≥ Ч це громад¤ни цього казкового л≥су. я Ч
громад¤нин ”крањни. ј ти не Ї громад¤нином цього л≥су, бо прийшов до нього,
нав≥ть не спитавши дозволу, та ще й робиш поган≥ справи.
¬асилько пом≥тив, що чаклун начебто почав надуватись.
Ч √аразд, Ч сказав в≥н. Ч ÷е було неважко. ќсь тоб≥ мо¤ друга загадка:
що таке податок ≥ нав≥що в≥н потр≥бен?
Ч ѕодаток Ч це частина зароблених грошей, ¤ку повинен сплачувати кожен
громад¤нин. …ого використовують на дуже важлив≥ справи: на утриманн¤ дит¤чих
садк≥в, шк≥л, л≥карень, б≥бл≥отек, м≥л≥ц≥њ, арм≥њ. ≤з сплачених податк≥в
отримують грош≥ пенс≥онери, науковц≥ й державн≥ службовц≥. ќтримують допомогу
д≥ти-сироти, ≥нвал≥ди, багатод≥тн≥ с≥м'њ, тобто люди, ¤к≥ за в≥ком або
за певних обставин працювати не можуть. ј ось ти зробив так, що зв≥р≥
перестали розум≥ти це. “и зробив њх жад≥бними й байдужими. “ому в л≥с≥
й почавс¤ безлад.
¬≥дпов≥вши на другу загадку, ¬асилько побачив, ¤к чаклун роздуваЇтьс¤
ще б≥льше.
Ч ÷е, мабуть, в≥д злост≥ й безсилл¤, Ч подумав в≥н. „аклун почав в≥дходити
до дверей своЇњ башти.
Ч —тривай, «агребун! Ч вигукнув см≥ливий хлопчик. Ч я не дам тоб≥ втекти!
ƒе тво¤ трет¤ загадка?
Ч я бачу, ти розумний хлопчина, мен≥ потр≥бен такий товариш. якби ти погодивс¤
залишитис¤ з≥ мною, ¤ зробив би тебе м≥н≥стром. ≤ весь казковий л≥с належав
би нам.
Ч Ќ≥, злод≥ю, ти не звабиш мене своњми п≥дступними об≥ц¤нками. я тоб≥
не товариш. я прийшов ур¤тувати своњх друз≥в ≥ всю казкову крањну.
Ч √аразд, ¤ заберус¤ з цього л≥су, ¤кщо ти в≥ддаси мен≥ цю скриню.
Ч ≈-е-е н≥, чого захот≥в! я знаю, що це незвичайна скрин¤, ¤ в≥дгадаю
твою третю загадку.
«агребун ще б≥льше роздувс¤, ≥ тут ¬асилько трохи зл¤кавс¤. јле в≥дступати
було н≥куди, бо чаклун уже загадував останню загадку.
Ч Ќу що ж, ти сам цього захот≥в, Ч гр≥зним голосом промовив «агребун.
Ч ÷ього ти точно не знаЇш, бо д≥ти цього не знають, а ти ще малий. —кажи
мен≥, що таке бюджет?
¬асилько полегшено з≥тхнув ≥ з вд¤чн≥стю згадав тата.
Ч Ѕюджет Ч це державна скарбниц¤, до ¤коњ громад¤ни сплачують податки.
ј скрин¤, за ¤ку ти так ч≥пл¤Їшс¤, Ї бюджетом казкового л≥су. “и вкрав
њњ, ≥ житт¤ його мешканц≥в стало нестерпним.
„аклун роздувавс¤ й роздувавс¤ до неймов≥рних розм≥р≥в. ≤ ¬асилько зрозум≥в:
зараз станетьс¤ щось страшне. —хопивши запов≥тну скриню, кинувс¤ т≥кати
≥з замку. ≤ т≥льки-но виб≥г за його меж≥, ¤к пролунав страшенний вибух.
”с≥ мухомори перетворилис¤ на поп≥л Ч в≥д замку не лишилос¤ й сл≥ду.
ј т≥льки-но кур¤ва розв≥¤лась, ¬асилько побачив, ¤к з ус≥х усюд на гал¤вину
зб≥галис¤ мешканц≥ казкового л≥су. ¬они рад≥ли, в≥тали й обн≥мали один
одного. ƒехто плакав в≥д радост≥.
ƒо ¬асилька п≥дскочив Ќишпорка, ≥ на гал¤вин≥ запанувала тиша.
Ч ƒруз≥! —ьогодн≥ найщаслив≥ший день у нашому л≥с≥. Ќаш друг, звичайний
хлопчик ¬асилько, в≥дважно перем≥г чари злого «агребуна, а ми з вами подолали
в соб≥ жад≥бн≥сть ≥ байдуж≥сть. ¬и вс≥ чули в≥дпов≥д≥ нашого р¤т≥вника,
≥ тепер ми знову знаЇмо, що таке податок ≥ бюджет. Ѕез них жити неможливо.
ћи вс≥ громад¤ни цього казкового л≥су. ћи наведемо пор¤док у своњй крањн≥.
Ќезабаром в≥дкриЇмо нов≥ школи. «нову працюватимуть дит¤ч≥ садки й л≥карн≥.
∆итт¤ в л≥с≥ стане веселим ≥ рад≥сним, ¤к ≥ ран≥ше.
ожен почав класти у скриню частку зароблених ним грошей, а саму скриню
поставили на найпочесн≥ше м≥сце.
”с≥ зв≥р≥ запрошували ¬асилька до себе в гост≥. ¬≥н в≥дпов≥дав, що обов'¤зково
зайде до кожного, але пот≥м, бо зараз в≥н дуже стомлений ≥ хоче тр≥шки
перепочити. ¬асилько л≥г б≥л¤ дерева ≥ одразу ж заснув.
р≥зь сон в≥н почув, що його хтось кличе. –озплющивши оч≥, побачив тата,
¤кий сто¤в б≥л¤ нього. ¬асилько здивовано погл¤нув навкруги й зрозум≥в,
що в≥н удома.
Ч —инку, час прокидатис¤, Ч сказав батько.
Ч ƒоброго ранку, тату! я зрозум≥в усе, що ¬и розпов≥дали мен≥ вчора, Ч
сказав ¬асилько. Ч я був у казковому л≥с≥ ≥ вр¤тував його мешканц≥в.
Ч ќт ≥ добре, Ч в≥дпов≥в татко. Ч ј зараз збирайс¤ до школи. “и можеш
розпов≥сти про своњ пригоди друз¤м.
ќсь так ≥ зак≥нчилис¤ пригоди маленького хлопчика в казковому царств≥,
де знову настало щасливе й веселе житт¤.
ћаленький друже! ѕам'¤тай про те, що ти прочитав, бо в≥д тебе теж залежатиме
дол¤ твоЇњ Ѕатьк≥вщини.
≤.¬. оцар, ≤.ј. оцар
повернутис¤ на головну
стор≥нку |
