Казка про Біду
та її дочок
Давно
те діялось. В одну далеку-далеку країну, в якій ніколи не було проблем,
прийшла Біда. Випустили її люди з глибокого темного провалля, яке з появи
світу було привалене великою каменюкою. До її появи всі люди жили щасливо,
сліз і горя не знаючи. Ніколи не сумували, не хворіли, жили вічно. Обробляли
землю, вирощували худобу, раділи життю. Не знали вони стихійних лих. Щаслива
то була країна, а жили в ній дружньо лугові, річкові люди і горяни.
Вирішила Біда підкорити собі Щасливу країну,
наробити шкоди, принести горе та смуток людям. Але сама Біда не ходить
– з собою діточок водить. Прийшли з Бідою в Щасливу країну її дочки: Старість,
Хвороба та Негода.
Першою почала свою роботу
старша дочка - Старість. Вирушила вона;до жителів зелених лук. В яку оселю
завітає - по собі слід залишає. Почали лугові люди в Щасливій країні старіти.
А старість - не радість: сили вже в руках не вистачає, щоб гарно працювати.
А не виростив собі зерна - нема що їсти, не видоїв корівку - нема що пити.
Але вирішили лугові люди просити .допомоги у своїх дружніх сусідів. Зібралися
всі жителі Щасливої країни гуртом і стали думу думати: як їм цьому нещастю
зарадити. День думали, два думали, а на третій .надумали: вирішили вони
створити у країні казну, в якій зберігатимуться кошти для старих людей.
Кожен житель Щасливої країни подавав у казну частку заробленого своєю
працею. А наймудрішим доручили ці гроші до казни збирати і нужденним видавати.
Відступила Старість: не змогла вона Щасливу країну нещасною зробити.
Розгнівалася Біда і
послала середущу дочку до річкових людей шкоду робити. Ось і Негода почала
зло творити. Здійняла вітер, накликала зливу й град, почала знищувати
все, що люди зробили. Потрощила оселі, затопила річкові долини, зруйнувала
дамби. Зажурилися річкові люди: не можуть ради дати лиху своєму. Але і
тут стала в пригоді їх дружба: зібрані у спільну казну кошти допомогли
і зруйноване відбудувати, і нове впорядкувати. Знову зажили заможно річкові
люди, і стали ще більше до казни подавати. Повернулася Негода до матері
жалітися на жителів Щасливої країни.
Молодша дочка, Хвороба,
вирішила помститися за сестер і вирушила в гори. Розійшлася Хвороба. Почали
горяни в Щасливій країні хворіти. Але запросили вони з сусідньої країни
знахаря, який вилікував хворих і навчив їх протистояти хворобам. Подякували
за допомогу жителі: видали лікареві мішок грошей з спільної казни. Але
окрім добрих знахарів були в сусідній країні і завидющі люди, захотіли
вони і собі добра, яке побачили у знахаря, і пішли війною на Щасливу країну.
Зібралися знову жителі і почали радитись, що їм тепер робити. Обрали вони
найсильніших, щоб у похід спорядити, але не було у них зброї, не було
кінноти. Але взяли вони з казни кілька мішків . грошей і запропонували
їх обміняти на коней і зброю. Зраділи їх жадібні сусіди, почали мінятися,
а коли второпали, що жителі Щасливої країни тепер: своє військо мають,
перелякалися і забралися геть. Опустилися руки й у Хвороби: не змогла
вона Щасливу країну нещасною зробити.
Розгнівалася Біда, від
злості оскаженіла, забрала своїх вірних дочок і пішла в світ за очі в
іншому краї кращої долі шукати. Так досі різними краями і бродить, по
собі страшний слід залишаючи, шукає вона краї, де б не знали про дружбу
і взаємодопомогу.
'А жителі Щасливої країни
зажили знову щасливо, долаючи горе гуртом, розв’язуючи проблеми спільно.
І доки вони подаватимуть у казну щедро, доти ніякі біди їм не страшні.
Свій досвід вони і нащадкам передали, і сусідам. І вже понад 500 років
існують податки, які кожен громадянин справно, сплачує у державну казну,
щоб ніяке лихо не змогло країну зайняти. Ось так і виходить: не було б
щастя, та нещастя допомогло.
А ти і твої рідні справно
сплачуєте податки?
Каплановська Крістіна, 15 років
повернутися
на головну сторінку |
